На простор, на широкий простор!
Я люблю гэтыя прасторы, дзе параскіданы людскія сялібы з іх гаспадарліва
абсталяванымі дворыкамі, з іх нізкімі хаткамі, з верабінамі, ліпамі, вязамі
і клёнамі, з палеткамі, дзе праходзіць жыццё з яго трывогамі і надзеямі, з яго
радасцямі і смуткам і дзе маўклівыя думкі зліваюцца з думкамі прастораў.
На прастор, на шырокі прастор!
/Якуб Колас.* Трилогия «Нa pocтaняx»/
«В горах мое сердце, а сам я внизу."**
Живу, существую с мечтой о высоком.
Пытаюсь подняться. Блуждая в лесу,
Уставший, плыву по теченью потока.
Жаль, реки не движутся вверх от истока.
К ветвям от корней мчит березовый сок.
В апреле все тянется вверх,. пусть на йоту.
И в сердце весенних эмоций поток.
В душе с неуемною жаждой полета —
Страсть: видеть и чувствовать важное Что-то.
Желанье закончить пустой разговор.
Весною, наполненный жизненным соком,