Цей дощ — як душ. Цей дощ такий ласкавий.
Сади цвiтуть. В березах бродить сiк.
Це солов’iна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вiк.

Тут по дворах стоiть бузкова повiнь.
Тут тi бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов пiдводний човен,
прилiтають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крiзь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю — i зник.
В Рудому лiсi виросли поганки,
i ходить Смерть, eдиний тут грибник.
… показать весь текст …

В кишенi був квиток. А снiгу по колiна.
Ходжу на лижах майже як пiнгвiн.
Але вдесяте падаю з трамплiна.
Iдея фiкс — узяти цей трамплiн!

Вiн був крутий, вiн був гора горою,
Вiн був магнiт, котрий мене притяг.
I те, що зранку почалося грою,
Надвечiр стало справою життя.

Узять трамплiн! I з’iхати, як Сольвейг.
Як з крижаними крилами Iкар.
Для себе. Для снiгiв оцих. Для сосен.
Для того, аби страх не виникав.
… показать весь текст …

Чужа душа — то кажуть; темний ліс. А я скажу: не кожна; ой не кожна ! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий; не можна…

В моих глазах свою печаль переплыви.

Вже рiк старий за обрii пливе.
Уже й Новий стоiть на виднокрузi.
Хай у Новому буде все нове, —
старi лиш вина, iстини i друзi!