Я знову бачила тебе ввісні,
ось я прокинулась-а ти не поряд,
лише афтограф снігу на вікні,
а в рамці фото і коханий погляд.
І зупинивши вирій почуттів,
я знову починаю день без тебе,
на стомлених губах шматочки слів,
в заплаканих очах, уламки неба.
Присвячую свій серця стук тобі,
в твоїй присутності я знову оживаю,
музика пульсу як симфонія душі,
і навіть страшно розуміти як кохаю.
А так приємо просто знати, що ти є,
ти не ідеш, тому що не приходиш,
ти все потрібне-ти життя моє,
нехай далеко, але завжди поруч.
Свій кожен подих лиш для тебе я роблю,
ти забрав серце і навчив без нього жити,
хоч це банально, але я тебе люблю,
але ж тебе не можна не любити.
Я буду лялькою в твоїх руках,
я буду краплею на стомлених долонях,
я буду вітром на твоїх губах,
я буду мрією аби лише з тобою.
Я буду клятвою про вічні почуття,
я буду доброю і буду злою,
я буду казкою про смерть і про життя,
а ти будь поруч, просто будь зімною…