Я знову бачила тебе ввісні,
ось я прокинулась-а ти не поряд,
лише афтограф снігу на вікні,
а в рамці фото і коханий погляд.
І зупинивши вирій почуттів,
я знову починаю день без тебе,
на стомлених губах шматочки слів,
в заплаканих очах, уламки неба.
Присвячую свій серця стук тобі,
в твоїй присутності я знову оживаю,
музика пульсу як симфонія душі,
і навіть страшно розуміти як кохаю.
А так приємо просто знати, що ти є,
ти не ідеш, тому що не приходиш,