Ми сліпі, поки можемо бачити,
Ми німі, хоч говорять уста,
Ми не хочемо іншим пробачити
Наша сутність зчорніла й пуста.
Ми не сіємо добре і вічне
І нічого тому не пожнем,
Ми не можем дивитись у вічі,
Бо брехня обпікає вогнем.
Ми ламаєм майбутнє і долі,
Щоби щастя створити своє,
А як наслідок тільки поволі
Ми руйнуємо те, що вже є.