«Не чiпайте вiрну кiшку» —
Гримнув на дiтей дiдусь.
Незрадлива, нiжна в лiжку,
Завжди ластиться, чомусь.
Наче, хижа, розумiе:
Все, що маю — це вона.
Тож щовечора зiгрiе
I муркоче до темна.
Все довiрливо сприймае,
Без зневаги, ворожби.
Прикро, як усi не лае…
Не тiкае. До пори.