Весна дихала останнім подихом…
Вже літній теплий вітерець поступово наповнював повітря…
У серці проносилися думки про море та про відпочинок взагалі
А у голові були теореми, формули, правила та винятки…
Незгасаюче бажання почути останній шкільний дзвоник,
Отримати атестат, скласти іспити, поступити до університету…
Але ніщо не могло завадити отримувати насолоду від останніх весняних поривів вітру
Від мрій майбутнього, від почуття радості і печалі водночас, від справжнього бажання любити життя, таким, яке воно є, таким, яким ми його бачимо, таким, яким хочемо бачити.
Почуття любові до школи, дитинства, захищеності.
Та якійсь невеликий страх перед великим шляхом життя, перед великою відповідальністю, перед обов’язками, які, здаються, не під силу…