В жiнок, що заламують руки у горi,
Дiвча з ТСН бере iнтерв’ю:
— Сини там страждають без жi, без збро,
А х командири кидають в бою.
Жiнки! Схаменiться! Розплющiть ви очi!
Затьмарений розум нехай замовчить!
За «днiсть крани» до збро охочi
Вбивають дiтей, не дають людям жить!
Облиште над, що син ваш порядний,
Вбива хтось iнший, а ваш — золотий.
Це вiн заряджа в гармату снаряди
И шле «подарунок» комусь дорогий.
Жiнки! Послухайте серце, послухайте розум;
Не дай Бог, дiждетесь не сина — труну.
днайтесь у горi, вставайте всi разом,
Кричiть, щоб весь свiт чув: «Кiнчайте вiйну!»