…Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обiймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвiли.,
I не карай за те, що боляче кохав я.
Веди мене через життя, як через Храм
Де пам’ять молодiсть закоханим вертае
Не знаю хто, але так праведно сказав
ЛЮБОВ ОСТАННЬОЮ НIКОЛИ НЕ БУВАЕ…
Я залишаючись один без тебе долю не признаю…