Вже не тi слова не тiй шепоче,
Вже втомилось серце. Може досить?
А душа, як навiжена, хоче,
I благаэ, i кохання просить…
Десь у крилах лагiдноi ночi
Зачаiлась ти i все чекаэш.
Та чомусь заплаканii очi…
У зiрок спитай, чого не знаэш.
Най вони на небi намалюють
Шлях до щастя, про яке ти мрiэш,
Не звертай, що вже вiтри лютують,
Ти дiйдеш до нього, ти зумiэш!