Коли бував я у лісах і в горах височених,
Ніде не бачив я краси, як біля ялиночок зелених.
Побачив в неї доброту, та очі її гарні.
І закохався я тоді… геть повністю без тями.
Було і важко нам разом; раділи ми як діти
Коли родилося дитя на цьому білом світі.
Ночами спать Він не давав, бо силу в собі має,
Ми назвали його Ілля -в честь русського богатиря.
Він ріс собі у місті гарнім, в якому виросли каштани,
Бабуся вчила його ;всім — здороваться, в знаки пошани,
Радіти жити і рости, як тато миротворець.
І ра ;в одну прекрасну мить вона не стала говорить,
Бо перестало битись серце… у тілі, в неї…назавжди.
Та поховали її ми…
Живемо в гарному ми місті і близько в море ходим ми,
Але скучаємо ми разом за рідними нами ЛЮДЬМИ,
Бо тягне нас завжди у місто де виросли усі Вони,
Учені, доктора, бандити, артисти, та й увесь народ
Який все ж хоче відпочити, подалі від усіх робот,
Щоб телефони не звонили, щоб руки ноги собі мили,
І щоб було усе гаразд у всіх здоровя та й у ВАС!!!