«Рвемо г! р м! ць, р! чки згубили чист!,
по вуха справ кричим,
мовчим… — свт! збл! д.
Та ще прийдемо: „Вибачте, !млист…“:
р! чки,
бархани,
залишки: бол! т,
г! гантсько, забуто!
зрниц!, найменшого, отруйного
з мальк! в…
Поки,
доврен бажань дещиц…
Цього не бачим
поки, — с сл! з струмк! в…
Аеродроми, п! рси ! перони,
л! си без птах! в
Й земл! без води… Все менше — днесь навколо нас природи;
довк! лля б! льше (!), — ми йдемо куди.»